Пт. Вер 25th, 2020

Судан: Довгоочікуваний мир перед майбутньою балканізацією

Поділіться записом
Мішин Олександр
Мішин Олександр

Старший аналітик в PRP Ukraine. Раніше працював в МЗС України. Фахівець з вивчення конфліктів в Африці.

В африканських умовах балканізація може перерости у звичну для регіону сомалізацію
Фото з відкритих джерел

Політична обстановка в Судані загострюється, що неодмінно призведе до балканізації.

Про це пише Олександр Мішин на своїй сторінці в Facebook.

Історія незалежного Судану являє собою вінегрет з різних дихотомій. Дихотомія африканської та арабської ідентичностей; дихотомія правління цивільних та військових; дихотомія світського врядування та впливу духовних орденів; дихотомія політичних “партій”, що ведуть боротьбу за повну суверенізацію країни, або навпаки закріплення її в орбіті певних зовнішніх впливів; дихотомія шаріатських норм та спроб їхнього обмеження цивільними кодексами західного зразку. Але найважливіша суданська дихотомія – це чергування станів війни та миру.

Знання суданських мирних угод гідне бути оформленим в окрему наукову дисципліну, бо тільки від моменту укладення 27 лютого 1972 Аддис-Абебської угоди, що завершила першу громадянську війну у країні, до 2016 р. було підписано 79 текстів різних внутрішньосуданських та міжсуданських мирних угод.

31 серпня 2020 р. у м. Джуба (Південний Судан) уряд Судану та представники Суданського революційного фронту (аль-джабха ас-саврія), що об’єднує до двох десятків груп повстанців, парафували текст мирної угоди, що повинна завершити низку конфліктів, що довгі роки знекровлюють країну. Йдеться про конфлікт в Дарфурі, що триває з 2003 р., а також конфлікти у Південному Кордофані та Блакитному Нілі, що мають дуже давнє коріння, але з новою силою розгорілися в 2011 р.

Посередниками при укладанні миру виступали Південний Судан, Єгипет, ОАЕ. Глобальним спонсором та архітектором миру фактично є державний секретар США Майк Помпео, який готує виключення Судану з переліку держав спонсорів міжнародного тероризму. Це черговий бонус до скарбнички Трампа-миротворця, який лише нещодавно замирив Ізраїль та ОАЕ на базі “авраамської угоди”.

Новини за темою: Досягнуто історичне перемир’я ОАЕ з Ізраїлем за посередництва США

Угода Джуби лишається відкритою для тих повстанців – фракція Абдельвахіда Нура з Руху визволення Судану та бойове крило Абдельазіза аль-Хілу з Народного руху визволення Судану-Північ, – які поки відмовилися скласти зброю.

Конфліктність у Судані плавно переливається з заходу на схід

Фото з відкритих джерел

Уряд Судану позиціонує угоду як великий успіх, оскільки практично усі повстанці нарешті охоплені мирними домовленостями. На думку прем’єр-міністра Абдалли Хамдука це відкриває перед Суданом можливість транзиту від диктатури до справжньої демократії.

Втім, якщо проаналізувати тексти численних протоколів, що в атмосфері піднесення укладаються уже кілька днів, то можна дійти висновку, що уряд йде на дуже істотні поступки повстанцям, що раніше не робив скинутий в ході революції 2018-2019 рр. президент-диктатор Омар аль-Башир.

Хамдук, аль-Бурхан, Дакло та інші провідники уряду та Суверенної ради Судану діють за відомим єльцинським принципом: “Беріть суверенітету стільки, скільки бажаєте”. Де факто відбувається процес федералізації Судану, що може в майбутньому привести до його подальшого розпаду.

Поки триває замирення Дарфуру та прикордонних штатів на півдні Судану, стрімко зростає напруження у найбільшому портовому місті – Порт-Судані, а також у місті Кассала, що на кордоні з Еритреєю. Тут тривають сутички на політичному та етно-національному підгрунтті.

Судан в арабських джерелах називають “африканським мікрокосмом” – зменшеною моделлю усієї Африки, бо в країні мешкають 597 етнічних субгруп, що розмовляють 100 різними мовами. Зазвичай внутрішню будову Судану спрощують згадуючи про 19 великих етносів країни.

Як такої суданської нації ще не склалося. Найкращим свідченням цього є розпад єдиного Судану на дві частини шляхом виокремлення в 2011 р. Південного Судану у незалежну країну. Навіть цей трагічний момент суданської історії не дуже спростив внутрішню етно-демографічну складність. Співіснування строкатої маси дуже відмінних етносів умовної “арабської частини” продовжує лишатися не мирним.

Судан до розпаду в 2011 у порівнянні з країнами Європи. Масштаб 1:1
Фото з відкритих джерел

Поки діючий суданський уряд вбачає своїм великим досягненням замирення з повстанцями – найбільшим за рік перебування при владі. Це дійсно черговий щасливий день для населення Судану.

В той же час, як це буває зазвичай в історії Судану, рішення, що ухвалені, є половинчастими, і вірогідно будуть виконуватися вибірково. Окрім того створено черговий прецедент урядової дипломатії за схемою “мир за будь-яку ціну”. Це збільшує апетити повстанців, що лишаються поза мирними угодами та в інших частинах Судану. Низка арабських стратегів ще в 2004-2005 рр. пророкувала, що після самовизначення Південного Судану країну чекає парад нових суверенітетів, як це колись було з Югославією – тобто балканізація. Але, враховуючи поточний стан націєтворення у Судані, в африканських умовах балканізація може перерости у звичну для регіону сомалізацію.

Чи допоможуть цінності демократії, що лише починають проростати на суданській землі, нейтралізувати ці ризики, поки однозначно сказати не можна. Дихотомія війни та миру для Судану так і лишатиметься нездоланою. Хоча надія на мирний Судан повинна жити у серцях тих, хто вірить у світле майбутнє безумовно великої країни Африки та світу.

Олександр Мішин

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Джерело: https://zik.ua/blogs/sudan_dovhoochikuvanyi_myr_pered_maibutnoiu_balkanizatsiieiu_979339

Залишити відповідь