20.01.2022

7 грудня. Пам’ятні дати

Сьогодні в Україні День місцевого самоврядування, а в світі відзначається Міжнародний день цивільної авіації

День місцевого самоврядування встановлений згідно з Указом Президента від 25 листопада 2000 року. День місцевого самоврядування – це свято української громади. В словнику української мови Грінченка громаду визначено, передусім, як «товариство рівноправних осіб, суспільство». Саме громадський, а не державний устрій був невіддільною рисою українського народу. Тут можна згадати і поняття громади як базової форми життя українських селян і запорізьке козацтво, з його майже демократичною формою правління, і реформаційні рухи в Україні ранньомодерного періоду.

Михайло Грушевський ще у 1892 році так висловлював своє переконання щодо ролі громади та держави в історії: «…не збавляючи ціни держави, як культурної і поступової форми, одначе тільки тоді можемо встоювати за неї, коли вона дає змогу духовно-моральному, економічному і політичному розвитку громади».

Але понад 300-річне перебування у складі Російської імперії, а потім під 70-річним більшовицьким пануванням, завдало досить потужного удару по принципах українського народовладдя. Навіть саме слово «громада» в Радянській Україні намагалися витіснити російським словом «община», а за громадою закріпити лише значення сільської територіальної громади.

Сьогодні також Міжнародний день цивільної авіації. Саме цього дня у 1944 році у Чикаго була підписана Конвенція про міжнародну цивільну авіацію. Метою Міжнародного дня цивільної авіації є інформування громадськості про внесок цивільної авіації в соціальний і економічний розвиток держав-членів ООН, а також про унікальну роль Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО) в об’єднанні зусиль країн по створенню високошвидкісної глобальної транспортної мережі на службі всього людства.

Події дня

7 грудня 1941 року ударне з’єднання японського імператорського флоту під командуванням віце-адмірала Наґумо Тюїті завдало авіаційних ударів по військовій базі на острові Оаху і по кораблях ВМФ США, що стояли на якорі в гавані Перл-Харбор. Двома хвилями атак японцями було потоплено 4 лінкори, 2 есмінці, 1 мінний загороджувач та 188 літаків; ще 4 лінкори, 3 легких крейсери, 1 есмінець і 159 літаків отримали значні пошкодження. 2403 американця було вбито і 1178 поранено. Із 32 батарей берегової оборони тільки 8 відкрили вогонь по агресору і японці втратили лише 29 літаків і 64 людини (55 льотчиків та 9 підводників); ще один японець попав у полон. Успіх нападу на Перл-Харбор перевершив сподівання керівництва Японії – він на півроку нейтралізував тихоокеанський флот США і дав можливість захопити більшу частину Південно-Східної Азії, включаючи Гонконг, Бірму, Голландську Ост-Індію, Сінгапур та Філіппіни. Для США Перл-Харбор став повною несподіванкою і приводом до вступу в Другу Світову війну – 8 грудня вони оголосили війну Японії, у відповідь на що 11 грудня їм війну оголосили Німеччина та Італія. Щороку в США проходить Національний день пам’яті Перл-Харбора.

У цей день народилися

в Україні…

Левко Лепкий (1888-1971), український письменник, видавець, композитор.

штаб ордену «Лицарів Залізної Остроги». Лепкий третій зліва
Штаб ордену «Лицарів Залізної Остроги». Лепкий третій зліва

Брат Богдана Лепкого. З початком Першої світової війни стає одним із перших організаторів Легіону Українських Січових Стрільців. Після війни був редактором декількох сатирично-гумористичних журналів у Львові. Один із засновників першого на західноукраїнських землях літературно-мистецького театру «Співомовки» і лялькового театру сатири й гумору «Вертеп наших днів». У 1939 році виїхав до Кракова, у 1944 – до США. Там став активним учасником громадського життя української діаспори, відновив видавництво «Червона Калина», публікував спогади, оповідання, вірші та нові пісні. Левко Лепкий є автором музики (слова написав брат – Богдан Лепкий) знаменитої стрілецької пісні-реквієму «Журавлі», яка вже встигла стати народною. У 1992 році редакцією журналу «Тернопіль» встановлено літературно-мистецьку премію імені братів Лепких, нині – Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Братів Богдана та Левка Лепких.

Олена Степанів (1892- 1963), історик, військова та громадська діячка, перша жінка, офіційно зарахована на військову службу в званні офіцера, чотарка Української Галицької Армії. Ув’язнена радянських таборів.

Старшини УСС Зенон Носковський, Олена Степанів, Іван Чмола, Осип Яримович та Софія Галечко на горі Маківка
Старшини УСС Зенон Носковський, Олена Степанів, Іван Чмола, Осип Яримович та Софія Галечко на горі Маківка

Народилася у с. Вишнівчик на Львівщині. Навчалася у семінарії Українського педагогічного товариства, Львівському та Віденському університетах. У молоді роки брала активну участь у діяльності товариств «Пласт» та «Сокіл» (очолювала його першу жіночу чоту у Львові). 1914 року виїхала на фронт як командирка жіночої чоти Українських Січових Стрільців. Учасниця Карпатської воєнної кампанії. Згодом стала хорунжою. У 1915 році під час бою на Болехівщині ( Івано-Франківська область) потрапила до російського полону. У квітні 1917 року повернулася до Галичини. Один з організаторів Листопадового повстання 1918 року, брала активну участь в польсько-українській війні (1918-19 рр.) як чотар Української Галицької Армії. Після закінчення Віденського університету в 1921 році викладала історію та географію в одній з львівських гімназій та Львівському таємному українському університеті.

З 1939 року працювала в установах АН УРСР. З 1945 року – доцент Львівського університету, завідувачка сектором економіки Львівського відділу Інституту економіки АН УРСР, наукова співробітниця Природничого музею АН УРСР. 20 грудня 1949 року арештована і відправлена до мордовських таборів. У 1956 році звільнена за станом здоров’я, повернулася до Львова. Авторка близько 75 праць, в тому числі спогадів «Напередодні великих подій. Власні переживання і думки 1912–1914», «Напередодні великих подій» (1943 р.).

Катерина Білокур (1900–1961), видатна художниця, майстер декоративного розпису.

Пам'ятник Катерині Білокур у Яготині
Пам’ятник Катерині Білокур у Яготині

Автор фантасмагоричних пейзажів та натюрмортів – «Декоративні квіти» (1945), «Привіт врожаю» (1946), «Колгоспне поле» (1948-1949), «Цар Колос» (1949), «Сніданок» (1950), «Квіти і берізка ввечері» (1950) та ін. Катерина Білокур не здобула навіть початкової освіти. Читати, писати і малювати навчилася самотужки. Батьки забороняли їй вчитися, спалювали малюнки. Вона потайки виривала аркуші з школярського зошита молодшого брата й малювала. А ще брала шматочки полотна у матері, дошки – у батька. Пензлики робила сама. Її кумиром був Тарас Шевченко. Під час війни Катерина Білокур хворіла, була прикута до ліжка. Потім був голод 1947 року, коли багато хто з односельців помер, а її сім’ю врятували декілька колосків. Саме цим колоскам художниця присвятить картину «Цар-Колос», увіковічнивши на полотні скромне колосся пшениці. У 1954 році вісім картин художниці експонуватимуться на виставці в Луврі, удостояться компліменту Пікассо. Три картини, серед яких був і «Цар-Колос», назавжди залишаться за кордоном – їх викрадуть. 1977 року в селі Богданівка (батьківщина мисткині) відкрито музей-садибу художниці. На мольберті в її кімнаті – недописана картина – розкішні жоржини на синьому тлі.

Віталій Садовський (1950- 2009), художник, іконописець.

Вроцлавський собор св. Вінсента та Якуба
Вроцлавський собор св. Вінсента та Якуба

Родом з Хмельниччини. Після закінчення Одеського морехідного училища працював на суднах, побував у різних країнах Азії, Африки, Океанії тощо. Згодом закінчив Львівське училище декоративного та ужиткового мистецтва ім. І. Труша. З 1990 року жив у Польщі. Займався живописом, книжковою ілюстрацією, скульптурою, захоплювався художнім фото. Його картини зберігаються у приватних галереях Японії, США, Канади, Німеччини. У творчості багато черпав з досвіду таких майстрів, як Босх, Гойя, Бруно Шульц.

Плідно працював іконописцем. Одна з найбільш відомих робіт – розпис Вроцлавського собору св. Вінсента.

Джерело: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3363977-7-grudna-pamatni-dati.html

Залишити відповідь