Пт. Чер 18th, 2021

Зеленський розраховує, що суспільство втратило почуття реальності

Що означає удар по Порошенку через Медведчука

Оригінал розміщений на сайті InfoRos.

Минулої п’ятниці в Апеляційному суді Києва не відбулося сенсації. Голову політради “Опозиційної платформи – За життя” (ОПЗЖ) Віктора Медведчука не випустили на поруки депутатів парламенту з його фракції, як того хотіли адвокати. Втім, його і не замкнули в СІЗО з альтернативою рекордної застави, як того хотіли прокурори. Суд, як зазвичай і буває, зберіг встановлену судом першої інстанції запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до 9 липня. Надалі її можуть змінити або продовжити, але треба мати на увазі що за кримінально-процесуальним кодексом України максимальний термін домашнього арешту в ході досудового розслідування становить 6 місяців. Тобто якщо слідство у справі Медведчука не завершиться до початку листопада, суддям все одно доведеться вибирати між більш жорстким запобіжним заходом і більш м’яким.

Оскільки докази обвинувачення поки виглядають дуже слабо, то скоріше за все справа в цей термін не завершиться. Тим часом стає зрозумілим що для української влади боротьба з Медведчуком важлива не тільки сама по собі, але і як частина боротьби з Порошенком, правда, не кримінальною, а медійною.

Так Bihus.info, Youtube-канал журналіста Дениса Бігуса, який під час правління Порошенка відзначився розслідуваннями корупції в оборонній промисловості, заявив, що отримав записи розмов з мобільних телефонів Медведчука, обсягом в “десятки годин” з яких в даний час двома подачами оприлюднив понад півтори години.

Цей злив спецслужб принаймні в оприлюдненій частині охоплює початковий період діяльності адміністрації Порошенка, коли Медведчук грав роль переговірника з Москвою і республіками Донбасу. Голоси самого екс-президента на них немає, але, як підкреслює Бігус із записів випливає, що, вже з червня 2014 року, тобто відразу після інавгурації Порошенка Медведчук регулярно відвідував Адміністрацію президента і зустрічався з ним у будь-який час, “хоч вночі, хоч на вихідних. А як випливає з другого вкидання, оприлюдненого в цей понеділок”, Медведчук домовився про повернення Порошенка заводу в Севастополі, який був націоналізований Росією.

І голова політради ОПЗЖ і екс-президент назвав записи фальшивкою, що, зрозуміло, не завадить їх подальшій Медійній розкрутці. Тим більше що вони підкріплюють раніше не раз озвучену Зеленським тезу про зв’язки Порошенка і Медведчука. Але сам розіграш такої карти примітний тим, що демонструє нинішнє позиціонування української влади та її ймовірну еволюцію.

З самого початку обрання Зеленського я з настороженістю ставився до чуток про те, що він займеться кримінальним переслідуванням Порошенка. Бо був переконаний, що в українських реаліях особливо з урахуванням залежності Києва від Заходу таке переслідування з лишком врівноважилося б ударом по іншому політичному флангу. Як відомо Наполеон (якого до речі нинішній президент України свого часу втілив на екрані) під час перебування першим консулом, відреагував на замах на себе активною висилкою як якобінців, так і роялістів. Таким чином, він залишався в політичному центрі, виглядаючи віддаленим від обох крайнощів.

Україна, звичайно, аж ніяк не наполеонівська Франція, але здавалося природним, що Зеленський буде теж закріплюватися в політичному центрі.  Зрештою на виборах його ідейна аморфність сприймалася виборцями як віддаленість від крайнощів, і саме таким рівновіддаленим він намагався постати на початку свого президентства.

Але його нинішній удар через Медведчука по Порошенку показує, що об’єктивно Зеленський вже не може залишатися в центрі. Так, імідж екс-президента України який складається з цих записів точно описав Телеграм-канал “ЗеРада:” у 2014 Петя хотів реально зупинити ескалацію конфлікту на Донбасі. Він дійсно прагнув миру, нехай і негласно, але переходив “червоні лінії”, йшов на контакти, поступки, шукав варіанти, навіть анонсував німецькій пресі вільну економічну зону на Донбасі, готовий був призначити бойовиків губернаторами і оголосити м’яку амністію. Ночами приймав посередника Медведчука у себе вдома, зрозуміло, що не безкорисливо, але все ж приділяв цьому багато часу”. Так, образ людини, який висловлював прихильність принципам, закріпленим в Мінських угодах, в тому числі і коли цих угод не було, складається виключно зі слів, які вимовляє голос, схожий на голос Медведчука. Але таке уточнення не принципово, адже згадуючи минуле бачиш, що тоді Порошенко сприймався в Росії як партнер, якому заважає “партія війни” в Києві, але який до цієї партії не відноситься. Звідси і поступки по бізнесу в Криму

Зараз Зе-боти в соцсомережах дружно визначають Порошенка як маріонетку Медведчука. Тобто, по Порошенку б’ють саме за те що в 2014-му він давав підстави вважати себе партією миру.

Дискредитація колишнього глави держави і як результат зниження його рейтингу мабуть є кінцевою метою Зеленського в даній ситуації. Кримінальне переслідування Порошенка неможливо уявити. Захід не дасть, та це і не так вже потрібно Зеленському. З іншого боку, пред’явлення саме таких претензій Порошенко найнадійніший, а може і єдиний спосіб атакувати його, не зустрічаючи Західної протидії. Однак така тактика логічно веде до далекосяжних наслідків.

Так, подібний удар по Порошенку через Медведчука вже не удар з центру по протилежних флангах, а удар в одному напрямку. З флангу, який зайняв Зеленський, по іншому флангу, куди він намагається переставити фігуру Порошенка. А заодно це і удар по всьому мирному врегулюванню.

При цьому пропаганда Зеленського показує, що Порошенко поганий виключно тому, що він, мовляв, не той, за кого себе видавав в останні роки президентства. З цього логічно випливає, що самі гасла у екс-президента були правильні, тільки для їх втілення потрібна інша людина, яка буде проводити їх в єдності слова і справи і піде далі. Приклад руху далі-закриття трьох телеканалів і кримінальна справа проти Медведчука. Але Зеленському потрібно все нові і нові дії проти Росії і для втілення формули” армія – мова-віра”, а так недовго дійти і до репресій проти православної церкви.

І хоча до чого дійде президент України в подібній політиці можна гадати, безсумнівно, одне – нинішня технологія Зеленського розрахована на коротку пам’ять українського суспільства. Адже об’єктивно недавня історія виглядає так.  Україна в 2014-му році була зовсім слабкою державою, яка могла запросто впасти від продовження військових дій в Донбасі. І про те, що ця слабкість тоді прекрасно усвідомлювалася суспільством, свідчить відсутність будь-яких проявів масового невдоволення у зв’язку зі здачею Криму (і це в країні, де масові протести тривали три попередні місяці). І не так вже й важливо, чи бажав Порошенко спочатку миру і змінювався поступово під впливом “партії війни” або ж завжди належав до цієї партії і лише використовував Медведчука, щоб продати Росії і Донбасу свій фальшивий імідж. Головне, що Україна не могла виграти нічого, брязкаючи шаблями, а шанс давала лише хитра політика, імідж президента, готового на словах до компромісів, але вимагає розуміння у зв’язку з тиском на нього “партії війни”. І саме такий шлях і дозволив Україні до кінця правління Порошенка, а потім при Зеленському безкарно не виконувати Мінські угоди і посилювати антиросійський курс, чим, зрозуміло, в Москві обурюються.  

Тобто на Порошенка, прив’язуючи його до Медведчука, нападають за те, що свого часу використовував єдино можливу для успіху Києва тактику. Отже, Зеленський розраховує на те, що порівняно недавній час незворотно спотворилося в суспільно свідомості. І, судячи з виступів політиків і атмосфери в соцмережах, таке спотворення має місце. Але успіх удару по Порошенку через Медведчука, покаже, що українське суспільство втратило почуття реальності, і це може легко привести до наслідків, навряд чи прогнозованим зараз Зеленським. Адже така втрата створить атмосферу, в якій природними виявляться самі авантюрні дії, на зразок масштабного наступу в Донбасі.

Джерело: https://zikua.tv/blogs/zelenskyi_rozrakhovuie_shcho_suspilstvo_vtratylo_pochuttia_realnosti_1004099

Залишити відповідь