Вдячність – високе мистецтво, якого треба вчитися
Вдячність – високе мистецтво, якого треба вчитися
Цього разу про (не)вдячність. І про те, що вдячність – високе мистецтво, якого треба вчитися. Навіть тим, кому здається, що вміє…
Притча про вдячність
Мороз був лютий, сніг і завірюха.
По вулиці голодний пес блукав:
Обмерз, продрог, – здаєсь, лиш пушка духа,
Надармо страви й захисту шукав.
Аж чоловік найшовся милостивий –
Впустив до хати пса і обігрів,
Пожалував його, як друг правдивий,
І їсти дав того ж, що й сам він їв.
Та пес, нагрівшися у теплій хаті,
Спочивши і наївшися досить,
Замість подяки став гарчать, брехати,
Ще й кинувся хазяїна вкусить.
Подібний ти до нього, брате милий:
Не тямиш, хто добро тобі зробив,
А тих, що розуму тебе навчили,
Як часто ти зневажив, оскорбив!
Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Джерело: https://zik.ua/news/2018/12/04/vdyachnist__vysoke_mystetstvo_yakogo_treba_vchytysya_1462107
