Сб. Лип 31st, 2021

Москва про нас так подбала, що ми ледве не сконали

Москва про нас так подбала, що ми ледве не сконали

Український фольклор дає цінну науку, одначе в народу коротка пам’ять.

Із понад 1200 прислів’їв, які мені вдалося зібрати, зокрема у моїй книзі «І слово боролось», виокремила оці: про злочинницю-мацькву (це – крім інших видів фольклору періоду трьох совєтських голодоморів).


І це ще далеко не всі. Хтось із нас прозрів лише тепер, коли почалася війна (дехто й досі не прозрів…), а нарід, який масово вимирав від штучного голоду на найбагатшій землі, розпізнав злочинну суть московії й, усіляко розвінчуючи, боровся… Словом! Бо більше нічого не було – все забрали червоні торбохвати!


Одначе в народу – така коротка пам’ять! І тому тих, хто його знищував (своїх катів!), потім знову й знову обирав до влади і вважав братами!..


Москалі – не люди, а юди.


Москалі – чужі юди, роблять лихо людям.


Москалеві годи, як трясці, а все бісом дивиться.


Москалики-соколики поз’їдали наші волики, а як вернуться здорові, то поїдять і корови.


Москаль тоді правду скаже, як чорт молитися стане.


Москаль в очі заглядає, а тоді душу виймає.


Москва верствою далека, а голодом близька.


Москва вміє цілувати і до нитки обдирати.


Москва дивиться на Україну, як вовк на ягницю.


Москва заправляє – Україна з голоду помирає.


Москва з обіймами – ділами лиходійними.


Москва іде – злидні веде.


Москва радіє, коли Україна животіє.


Москва України тримається, як вош – кожуха.


Москва як ступить, то злупить.


Москва москву й плодить. (Себто лиходіїв).


Москва на злиднях збудована та й злиднями годована.


Москва про нас так подбала, що ми ледве не сконали.


Москва така мила: Україну голодом заморила.


Москва така рідна Україні, як жаба кобилі.


Москва так любить Україну, як пес – калину.


Москві привіт – обка*алась на весь світ.


Московське болото так смердить, що не хочеться жить!


Московський привіт – ярмо на сотні літ.


Москву, як і діда з торбою, ніколи не нагодуєш.


Московська правда, як ціла брехня.


Московським возом далеко не заїдеш.


Московські «меди» – повна хата біди.


Московські пси Україну терзають.


Московську пельку не наситиш.


Москаль дує – Україна бідує.


Москва панує – Україна голодує.


Москва правдою крутить, як циган сонцем.


Московська порода – тюрма народів.


Московські заброди принесли горе народу.


Захланну Москву ніколи не нагодуєш.


З дороги збились – до Москви притулились.


З Кремлівських гор почався голод і терор.


Спершу Москва обіймає, а потім до нитки обдирає.


У Москви очі завидющі, а руки загребущі.


У Москви рот великий і руки загребущі.


У московському Кремлі завелися курвалі.


До Москви пристали – собаками стали.


Не той москаль, що морозить, а той, що людей вивозить.


Хто з москалями злягається, той вошей набирається.


Хто з Москвою злиґається, той у ногах валяється.


Хахли Москві в с**ку заглядають. (Про слабких духом українців).


Як Москва почне визволяти, то буде голо в хаті.


Як москалі завітали – усі жижки задрижали.


Якщо є москалі, то чортів не треба.


Якщо з Москви паскуда, то лихо буде.


Як Москва йде визволяти, то чекай неволі.


Як Москва скаженіє, то світ німіє.


В Україні голод, бо з Москви пре холод.


Під Москвою – не життя, а ниття.


У Кремлі стелиться – в Україні змелиться.


У Москви свобода одна: або куля, або тюрма…

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Джерело: https://zik.ua/news/2018/12/04/moskva_pro_nas_tak_podbala_shcho_my_ledve_ne_skonaly_1462179

Залишити відповідь